Пам’яті про кожного героя, який віддав своє життя за найвищі цінності та ідеали…Пам’яті, яка навічно залишиться в наших серцях, бо Герої не вмирають…
Схилімо низько голови і згадаймо їх обличчя та імена, подякуймо за день сьогоднішній!
Невже то Сотні Небові замало?
Земля горіла, рвалася, стогнала,
А небо лиш молитву берегло.
Не знала грішна ще тоді, не знала,
Що врятувати небо не змогло.
Несла крізь кулі прапор Україна,
Жадали волі спраглії вуста.
Не впала, не стояла на колінах,
Хоч видалась дорога не проста.
І синьо-жовті майоріли мрії,
В них відчайдушшям славились сини…
Не справдились відважних тих надії:
Злетіли ангелами ввись вони.
І досі небо просить молитвами
Затьмарити не дати небосхил.
Його ж тримають ангели над нами,
І мир скріпляють міццю своїх крил.
Чому ж ніхто не чує ті молитви
І воском плаче траурна свіча,
Та знову гинуть там, на полі битви
Хлоп’я невинне й зранене дівча?
Невже то Сотні Небові замало,
Ще скільки стане чорних вдів, сиріт?
Невже ж то мало у вогні палало,
Чи то перевернувся зовсім світ?
Герої не вмирають, лише тінню
Впаде журба з росою в споришах…
Гордиться серце: “Слава Україні!”,
“Героям слава!” – журиться душa
